Педагогічне есе

«Моя педагогічна філософія»

Учитель – людина,

яка може робити важкі речі легкими.

Ральф Волдо Емерсон

      У кожної людини на певному етапі життя виникає питання «Ким же мені бути?». З самого народження я знала відповідь,  бо виросла я в сім’ї, в якій  і мій батько, і мама працювали вчителями. Серцем я відчувала , що моє покликання – вчити дітей. Ця професія важка, натхненна і вимагає щоденної кропіткої праці.

     Щодня, приходячи до школи, ми бачимо ці допитливі і життєрадісні оченята дітлахів…Яка ж це радість відчувати їх посмішки! Спілкування з дітьми дає мені силу і радість життя. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, і тому оволоділа комп’ютером і постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко!

      Моє робота визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, –  і так кожен рік... «Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виконавчо і плідно. Ці і подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя» писав  А. Дістєрвег

Всі ці роки - це роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. Потрібно багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на свідомість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитину, яка в майбутньому стане Людиною. Він буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його людській душі і свідомості.

      Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довір’я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і виховання у собі найкращих людських рис.

Я – Учитель і я цим пишаюсь.

Золоті правила класного керівника

1. Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться. 2. Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий. 3. У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найсокровеннішим. 4. Учитель має бути веселим, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку. 5. Вчитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву. 6. Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим. 7. Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво. 8. Завдання вчителя, як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме. 9. Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги. 10. Класний керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватися. 11. Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою. 12. Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини. Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина сама себе обслуговувала

Моє

Творче кредо: «Знай дитину, розумій дитину, поважай дитину, будь частиною життя дитини»

Життєве кредо:

·         Переступаючи поріг школи, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати.

• Мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла б його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.
• Мій обов’язок – сприяти розвитку того доброго, що є мінімальним капіталом кожної без винятку людини. Допомогти кожному учневі розкрити свої здібності, талант, сформувати активну життєву позицію на благо своєї Батьківщини.
• Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, яка любить, але мудра у своїй любові; яка спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати; яка підбадьорює дитину в момент помилки; яка підтримує лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.

Комунальний заклад   «Навчально-виховне об’єднання «Школа козацько-лицарського виховання І-ІІ ступенів № 21 суспільно - гуманітарний ліцей – дошкільний навчальний заклад Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»